Невеличке опитування студентів Кафедри арт-менеджменту та івент-технологій ІПКАМ НАКККіМ: Що б вони зробили, якби могли повернутися у 23 лютого 2022 року?
Відгуки #Молодь_НАКККіМ виявилися дуже різноманітними, але всі вони надзвичайно відображають глибокі роздуми та почуття відносно того, як їхні життя та погляди змінилися після повномасштабного вторгнення.
Настя ЯСИНИЦЬКА, БКД-11-23: «Я би цінувала те, що в мене є набагато сильніше. І якщо б була можливість обійняла набагато сильніше людину, якої більше немає…»
Дарина НІКОЛАЄВА, БКД-11-23: «Можливо провела б цей день з друзями, поки ми всі не розʼїхалися, але мій друг захворів тоді на коронавірус, тому навряд чи. Загалом, нічого б не зробила. Хід подій все одно не зміниш…»
Вероніка КОЖУРА, БКД-11-20: «Якби я повернулась за день до початку повномасштабного вторгнення і знала б про те що відбудеться, то, по суті, я нічого не змогла б змінити. Тому що нас попереджали про можливість нападу і мої попередження не несли б ніякого сенсу. Єдине що, я б сказала батькам зняти всю готівку і не хвилювалась би так сильно за все, і за маму, яка в перший же день зібралась і пішла на роботу. А ще, такий трішки фантастичний варіант: вивчила б магію і поставила б на кордоні величезний невидимий купол крізь який вони б не змогли б пройти чи проїхати. А потім, з тими навичками допомагала б і надалі…»
Ліля МАЛЮК, БКД-11-20: «Я б напевно не змінила б нічого. Мало, що залежить від простих людей. Але точно знаю, що ні за яких обставин не виїхала б закордон. Можливо б тільки по можливості зібрала всих рідних вдома. І по можливості обміняла гривні на долари.»
Зоряна ДАНЧЕНКО, БКД-11-20: «Чесно, я б нічого не змінювала. Нас попереджали, що росія нападе на Україну, але не сказали точної дати, не даремно робили бомбосховища/укриття. А так я б подзвонила в МРЕО раніше, щоб записатись на практичний іспит тому, що мій екзамен припав на 24 лютого 2022 року. Ще б запаслась бензином, зняла з банківської карти гроші, і просто сиділа б чекала.»
Аня ОСТАПЧУК, БКД-11-20: «Я б нічого не міняла! Бо я вважаю, що кращого дня ніж тоді був і не придумаєш… Ніколи не забуду, як ми тоді разом безтурботно сиділи, обговорювали майбутнє навчання і їли піцу…»
Ліза ФІЛІПОВИЧ, БКД-11-22: «Я би сказала всім рідним мені людям як сильно я їх люблю, бо я навіть не уявляла як довго я можу з ними не бачитись. Також я би стала менше хвилюватися через всякі дрібниці, бо це зовсім не важливо…»
Катерина СЕРГІЙЧИК, БКД-11-22: «Я б вивезла бабусю й дідуся, які зараз в окупації, і сказала б сестрі забрати старі фото та картини її тата, які згоріли через російську агресію.»
Катя АТЛЕНДЕРОВА, БКД-11-20: «Мабуть, нічого не зробила би, тому що все сталось так як мало статися, багато людей показали свої справжні обличчя та пішли з мого кола спілкування, але так само зʼявилось багато нових знайомств, за які я дуже вдячна і розумію, що їх могло і не бути якби не всі події до)»
Аліна ФЛОРЕНКО, БКД-11-22: «Я б провела час з усіма рідними й близькими готувалась морально до всього, що відбудеться потім.»
Яна ПЕТРИЧЕНКО, БКД-11-20: «Забрала б документи та речі з гуртожитку, щоб було 5 місяців після цього в чому жити. Та попросила б маму з сестрою, а також подружок відразу виїхати з місця проживання, щоб не потрапляли під ракетні обстріли.»
Марина ВАТРАЛА, БКД-11-21: «Я б із сімʼєю на повну відсвяткувала папин День народження. Ми б зʼїли той торт, який мама робила сюрпризом сама папі і обовʼязково би зробили сімейні фото.»
Вікторія КОЖУРА, БКД-11-22: «Напевно нічого серйозного я б не змогла зробити, тоді ще я навчалася в школі і до моєї думки мало хто міг би прислухатися. Хоча ще за два тижні нам казали про війну, та багато не вірили, але одна моя подруга виїхала за кордон у цей час. І я навряд чи стала б її відмовляти, якщо б повернулася, адже біля її будинку був прильот, десь через три місяці після початку війни, і добре що в цей час вона була в безпеці. Якщо б і повернулася, то напевно виспалася гарненько і не готувалася б до контрольної з історії) (ну це так, жарти вже)».
Вікторія ВИРИЧ, БКД-11-21: «1. Я обійняла б усіх рідних. 2. Прокаталась би по Києву. 3. Все ж таки дослухалась до своїх відчуттів і зібрала б тривожну валізку.»
Відгуки студентів були різноманітними, від бажання провести час з родиною і друзями до роздумів про можливість вплинути на події. Кожен студент висловив свою унікальну перспективу, відображаючи свої почуття та міркування щодо минулого.
